Медовий місяць Поконьйолі зі Шотландією закінчився на Хемпдені

Тьмяний вечір на Хемпдені, коли шотландці не змогли створити достатнього тиску на Словенію, залишив після себе низку запитань до нового наставника Себастьяна Поконьйолі та його гравців.

Заздалегідь було відомо, що Поконьйолі - прихильник схеми з трьома центральними захисниками. Головне питання полягало в іншому: чи буде він жорстко дотримуватися своєї філософії, чи все ж таки готовий на ходу змінювати підхід, не перетворюючись на тренера-догматика.

Зміни він таки зробив - це факт. Можливо, варто було діяти швидше, але після 1:1, а потім і після того, як словенці заслужено вийшли вперед 2:1, Поконьйолі перебудував схему та замінив виконавців. Відчувалося, що це рішення диктувала не тактична задумка, а відчай.

Він кидав у бій нападників і флангових гравців - усе й одразу, за принципом «що завгодно, аби врятувати хоч очко». Вийшло безладно і хаотично. Шотландці так і не змогли по-справжньому увійти в гру. У підсумку отримали те, на що заслуговували.

Тож постає запитання: звідки взявся цей провальний виступ?

Уже на 13-й хвилині з'явилися перші тривожні сигнали: словенці вийшли на ударну позицію, і удар Адама Церіна довелося блокувати Джеку Хендрі. Насторожувало.

Гості розігрувалися дедалі впевненіше, намагаючись використати простір, який їм щедро дарували господарі. На Хемпдені панувала мертва тиша. Потім Раян Крісті забив, трибуни ненадовго ожили - і знову поринули в заціпеніння.

Проблеми в обороні повернулися невдовзі: Ендрю Робертсон, викладаючись на межі можливостей, кинувся блокувати удар Жана Віпотніка майже з лінії ворот після того, як Хендрі прозіва.в момент.

Проблеми були очевидними. Чи витримає трійка захисників, яку так легко розкрила Словенія, перевірку проти по-справжньому сильного суперника? Чому стільки простору відкривалося і на флангах, і по центру? Словенія буквально облизувалась на такі можливості весь вечір. Вони грали розумно й креативно, і мали б перемогти з більшим розривом.

Чому розхвалена півлінія шотландців виглядала настільки безпорадною? Уже на перших секундах другого тайму словенці знову пройшли прямо через центр.

Чи хтось узагалі зважав на ці тривожні сигнали? Де була рішучість і гра на результат? Де точність і гра на ширину поля? Де були моменти? Де були гравці в штрафному, що мали підтримувати форварда і пресинг?

Як так сталося, що Словенія, яку шотландці переграли у другому таймі в Любляні, цього разу виявилася настільки сильнішою в Глазго?

Гол Альоші Матка, яким словенці зрівняли рахунок, почався з аута самих шотландців. Момент Даніеля Штурма, який через три хвилини міг зробити 2:1, виник через те, що Бен Ганнон-Доук застряг надто високо і не відреагував на небезпеку. Ангус Ганн теж не показав себе з найкращого боку.

М'яч, який, здавалося, залетів у ворота і зробив рахунок 2:1, був справедливо скасований через офсайд, але передумова голу була тією самою історією. Перш ніж Матко пробив повз Ганна, словенці виграли спочатку одну, а потім ще одну верхову боротьбу. Слабко, слабко, слабко.

Другий гол, у який усі й так вірили, таки влетів. Матко праворуч, пас уздовж лінії на Штурма. Просто. Луїс Бінкс не впорався. М'яко, м'яко, м'яко.

Наслідки можуть вийти далеко за межі цього циклу

Що це означає для шансів Шотландії зайняти друге місце у своїй групі Ліги націй - позиції, яка дала б сприятливий другий кошик на грудневому жеребкуванні Євро?

Тепер ця мета під загрозою. Наслідки цієї поразки можуть вийти далеко за рамки прикрощів одного холодного вівторкового вечора в Глазго.

Для Поконьйолі цей вечір виявився по-справжньому руйнівним - несподіваним ударом, як здавалося з трибун. Імовірно, він вважав, що команда просунулась далі в розвитку, ніж це виявилося насправді.

Розчарування на обличчях тренера й капітана наприкінці матчу було важко не помітити. Усе це нагадувало деякі з найгірших епізодів за часів Стіва Кларка.

На трибунах Хемпдена зяяли величезні порожні сектори, але вболівальники, що залишилися до кінця, голосно висловили своє враження від побаченого.

Перед цим матчем панував оптимізм щодо енергійності Шотландії та кількості створених моментів, щодо нового атакувального стилю, який мав би кардинально відрізнятися від нібито обережного футболу Кларка. Усе це зазнало серйозного удару.

Проблема не лише в тому, що Шотландія програла - це само по собі погано, - а в тому, як саме вона це зробила. Гра була беззубою й мертвою надто довго.

Ганнон-Доук добре зіграв на позиції вінгбека минулої суботи, але то була гра проти Північної Македонії, а не Словенії. Молодого гравця атакували й розкривали на позиції, яка йому не звична. В атаці він також майже нічим не проявився.

Трійка захисників, яка раніше справляла враження надійної, була збита з ритму, спокій поступився місцем розгубленості. Лідери команди, на яких зазвичай усі покладаються, не повели за собою.

Out-fought

Ендрю Робертсон про виступ команди

Робертсон сказав, що його команду перебороли у боротьбі - це доволі показова оцінка. Боротьба - найпростіша складова гри, те, що не вимагає жодного таланту.

У суботу в Скоп'є все виходило легко, бо Північна Македонія була просто слабкою. Шотландія забила два м'ячі, а могла забити п'ять чи шість.

Чи не почали вони вірити власному гучному іміджу? Важко уявити, враховуючи, що перемогли вони лише над Північною Македонією, але у вівторок шотландцям явно не вистачало тієї гостроти, яка й наштовхує на це питання.

Чи можна все звалити виключно на тактичну систему? Словенія справді зробила свою справу саме в цьому - буквально розірвала схему шотландців на шматки.

Звісно, Поконьйолі потрібен час. Йому потрібен найпродуктивніший атакувальний півзахисник - Скотт Мактоміней - у центрі гри, а також більше тренувальних сесій, щоб донести свої ідеї до гравців.

Наступний шанс - листопад, виїзд до Швейцарії та домашня гра проти Північної Македонії. Запасу на помилку вже практично немає. У команди була чудова можливість набрати сім очок із чотирьох матчів, і вона цю можливість упустила.

Головному тренеру доведеться зализувати рани після цього вечора. Він дізнався багато нового про своїх гравців, і йому є над чим подумати.

Медовий місяць завершився. Реакція трибун Хемпдена наприкінці гри ясно дала зрозуміти: перша сімейна сварка вже відбулася.