Від будівельного майданчика до "Золотого м'яча": життєвий шлях Ігоря Бєланова

Серед українських футболістів лише троє коли-небудь тримали в руках "Золотий м'яч" — і Ігор Бєланов один із них, хоча слава Олега Блохіна чи Андрія Шевченка обійшла його стороною. Утім, роль одесита у знакових успіхах вітчизняного футболу годі применшувати.

25 вересня легендарному нападнику виповнюється 66 років. Видання пригадує його шлях до нагороди найкращого футболіста Європи 1986 року.

Як починався футбольний шлях Бєланова

Ігор Бєланов з'явився на світ в Одесі, і саме там зробив перші кроки у футболі, здебільшого граючи на дворових майданчиках без жодного тренера.

Хлопця, який згодом стане легендою київського Динамо, навіть не взяли до дитячо-юнацької школи Чорноморця — фахівці просто не побачили в ньому перспективи. Тому свій футбольний хист він розвивав у команді при звичайному ЖЕКу.

У 16 років на долю Ігоря випало важке випробування: він втратив батька, який загинув у автомобільній аварії, і тривалий час не міг оговтатися після цього горя.

Аби підтримати родину матеріально, Бєланов пішов працювати на будівництво, здобувши кваліфікацію муляра-монтажника конструкцій третього розряду. Проте любов до футболу і природний талант зрештою взяли своє.

Перші клуби майбутньої зірки

Кар'єру він розпочав в одеському СКА, звідки перейшов до Чорноморця. Особливою технікою Бєланов не вирізнявся, але вигравав у суперників завдяки феноменальній швидкості.

Показники в бігу на 30 метрів у нього були настільки вражаючими, що на той момент він входив до числа найшвидших гравців планети.

Гра за клуб рідного міста привернула увагу київського Динамо, і 1983 року форварда вперше покликали до столиці. Тоді він відхилив пропозицію та залишився в Одесі, продовживши грати за "моряків".

Рішення виявилося правильним: в Одесі Ігор мав постійне ігрове навантаження і в сезоні 1984 року забив 14 голів. Це не залишилося непоміченим, і взимку 1985-го він отримав запрошення від легендарного Валерія Лобановського, від якого вже не міг відмовитися.

Зоряний період кар'єри

Мало хто вірив, що колишній форвард Чорноморця приживеться в Києві, проте амбітний нападник швидко довів скептикам протилежне. Він закріпився в основі, а 1986 року здобув найпрестижнішу індивідуальну нагороду європейського футболу — "Золотий м'яч".

Бєланов став ключовим гравцем зіркової команди, яку створив Валерій Лобановський. Того ж року Динамо тріумфувало в Кубку володарів кубків, а збірна СРСР дійшла до 1/8 фіналу чемпіонату світу, де поступилася Бельгії з рахунком 3:4.

Хоча команда й програла, той матч став одним із найяскравіших епізодів кар'єри одесита: він оформив хет-трик і залишається єдиним радянським футболістом, який забивав тричі в одній грі фінальної частини чемпіонатів світу.

Ця вражаюча гра врешті принесла заслужене визнання. Журналісти визнали динамівця найкращим гравцем континенту, віддавши йому 84 бали у голосуванні за "Золотий м'яч". Український форвард обійшов англійця Гаррі Лінекера (62 бали) та іспанця Еміліо Бутрагеньйо (59 балів).

Варто додати, що навесні 2025 року Ігор Бєланов разом з Олегом Блохіним та Андрієм Шевченком узяв участь у турі Україною, присвяченому володарям "Золотого м'яча".

Кар'єра після Динамо

У 1989 році Ігор Бєланов вирішив спробувати себе за кордоном і перейшов до Боруссії Менхенгладбах, яка тоді прагнула повернутися до провідних клубів Німеччини.

Український нападник дебютував яскраво, проте так і не зумів стати незамінним у команді. Згодом стосунки з головним тренером зіпсувалися, і влітку 1994 року його продали до Айнтрахта Брауншвейг, який виступав у другій Бундеслізі.

У цьому клубі форвард провів три з половиною сезони, після чого повернувся в Україну. Кар'єру він завершив у 1997 році, останнім його клубом став маріупольський Металург.

Футбольна спадщина Ігоря Бєланова

• Володар "Золотого м'яча".
• Переможець Кубка володарів кубків.
• Двічі чемпіон СРСР і двічі володар Кубка СРСР.
• Срібний призер чемпіонату Європи 1988 року.
• За даними Transfermarkt, найбільше матчів провів за Динамо — 158, у яких забив 52 голи та віддав 15 асистів.
• За спортивні заслуги нагороджений Орденом "За заслуги" I ступеня у 2016 році та Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у 2020 році.